Яке весілля без музик? А ніяке, бо такого просто не буває. На кожній справжній забаві є файні музики. А якщо вони ще й вміють співати «в живу», танцювати, жартувати, веселити гостей, грати на кількох десятках інструментів, у тому числі таких рідкісних, як сопілка, най, дводенцівка, гуцульське ребро, окарина, фрілка, телинка, ріжок, трембіта – ціни їм немає…

Такими є неповторні, колоритні учасники фольклорного гурту «Веселі галичани», який працює при Тернопільській обласній філармонії. Його керівник Мирослав Бабчук та його дружина, солістка ансамблю Світлана Бабчук – заслужені артисти України. А всього у гурті грає, співає та танцює 5 жінок та 7 чоловіків. Як професійні виконавці вони об’їхали, образно кажучи, півсвіту – були майже в усіх країнах Європи, Канаді, США.

Хобі «Веселих галичан» – весілля, які також відбуваються не лише в Україні, а в різних країнах світу. Про те, що замовлень у них – хоч відбавляй (керівник гурту Мирослав Бабчук, жартує: «Вже «пишуться» молоді на чергу аж по другім пості») свідчить про майстерність та популярність гурту. Головна їхня весільна «роздинка» – співають лише пісні українською мовою, пісні весільно-релігійні, весільно-обрядові, розважально-танцювальні і, коли вже співають, то нема гостей, які б на забаві сумували. Запальні танцюристи кожного припросять до танцю – українського, запального…


Звідтіля їде весілля…
«Веселі галичани» не одного хлопця одружили, не одну дівку заміж видали. І майже кожне весілля пам’ятають. Воно й не дивно, адже те було в Канаді, те в Німеччині, те в Англії, а те у львівському Шевченківському гаї… Учасники гурту годинами можуть розповідати про весілля, які вони проводили. Думаю, годинами можуть розповідати про веселих музик і ті, хто побував на такому весіллі. Тобто любов гостей до «Веселих галичан» і учасників фольклорного українського гурту є взаємною і це робить кожне весілля з їхньою участю пам’ятним і неповторним. Я попросила Мирослава Бабчука розповісти про найпам’ятніші забави.
– Три роки тому, – каже він, – ми серйозно взялися за відновлення українського традиційного весілля, де є і бубен, і цимбали, і скрипка, і трембіта, і інші музичні інструменти. Звучить українська пісня, ми граємо гостям запального марша; а молодій співаємо жалісливих пісень, як прощання з дівоцтвом. Якщо гулянка в селі, йдемо 3-5 км до шлюбу, молоді кланяються зустрічним, а ми співаємо багато і від душі – чути, що йде українське весілля… Окрім традиційних народних мелодій забаву супроводжують українські естрадні пісні.

Ми часто створюємо такий собі фестиваль, співаємо, підтанцьовуємо, «чіпаємося» до тих, хто стрічається на дорозі до ЗАГСу чи церкви. Допоможемо і мамі з батьком, які благословляють дітей хлібом-сіллю, і тим, хто торгується на брамі, аби добрим виторг був, і дружкам з дружбами, і старостам з короваями…

Музики часто їздять на весілля за кордон – в Бельгію, Канаду, Німеччину, Америку, оселю «Тарасівка», що в англійському місті Дарбі. Одним із найпам’ятніших для гурту було весілля внука Степана Бандери Ореста Куцана. Воно відбувалося у місті Розе у Франції. Звідти була наречена, француженка українського походження, а сам молодий приїхав з Мюнхена (Німеччина). Загалом були гості з 13 країн світу. Святкували весілля з вечора п’ятниці до вечора неділі. У п’ятницю вночі палили ватру, а в суботу і в неділю гуляли весілля. Це було у 2003 році.

Цікавим було й весілля, що відбувалося в німецькому посольстві в Києві. Одружувалися двоє німців, але оскільки вони працюють в Україні, хотіли мати забаву за нашими традиціями. Англієць українського походження з міста Ковентрі Володимир Гнатів засватав собі українку і весілля зорганізував біля Львова у Винниках. На забаву приїхало 70 гостей з Англії, усі в українських вишиванках. Тоді було на що подивитися…

Зараз взагалі багато весіль проходить у національних строях. Недавно на тернополянці Марії одружувався канадець українського походження. На цьому весіллі гості також були у вишиванках. Було дуже весело і гордо за нашу державу, за веселих українських людей…


А як весело було нещодавно у Польщі! Наречена з Перемишля, наречений – з Торонто. Весілля було у замку, в якому веселилися ще три молоді пари. Наші музики так вигравали й так веселили людей, що гості з сусідніх весіль йшли на наше, галицьке…

Хоча «Веселі галичани» й коштують дорожче, ніж «фонограмні» виконавці, їх кличуть не тільки за кордон, а й на весілля в Україні. Бо на музиках не зекономиш, то головне на забаві. Вони ж ходять, крім весіль, на ювілеї, на срібні та золоті весілля, на дні народження. І не тільки ходять, а й їздять, бо є в музик веселий автобус «Богдан», розмальований рекламою гурту. То ж не баріться, а, як говориться, женіться! І кличте «Веселих галичан» з Тернополя на забаву – ні ви, ні ваші гості не пожалкуєте, а от повеселитеся на славу!