І
МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОДЖЕННИМ землякам моїм в Україні і
не в Україні моє дружнєє ПОСЛАНІЄ
Аще, кто речет, яко люблю Бога, а брата свого
ненавидить, ложь єсть Соборне послання
Іоанна
... Учитесь, читайте, І чужому
научайтесь, Й свого не цурайтесь. Бо хто матір забуває,
Того Бог карає, Того діти цураються, В хату не
пускають. Чужі люди проганяють, І немає злому На всій
землі безконечній Веселого дому. Я ридаю, як
згадаю Діла незабутні Дідів наших. Тяжкі діла! Якби
їх забути, Я оддав би веселого Віку
половину. Отака-то наша слава, Слава України. Отак і
Ви прочитайте, Щоб не сонним снилось Всі неправди, щоб
розкрились Високі могили Перед Вашими очима, Щоб ви
розпитали Мучеників: кого, коли, За що розпинали
! Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата - Нехай
мати посміхнеться, Заплакана мати. Благословить дітей
своїх Твердими руками І діточок поцілуйте Вольними
устами. І забудеться срамотня Давняя година, І оживе
добра слава, Слава України, І світ ясний,
невечірній Тихо засіяє... Обніміться ж, брати
мої, Молю вас благаю !
* * *Тарас Шевченко 14 грудня 1845
року В'юнища
|